У суботу, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

28 січня 2022 року біля пам’ятної дошки брaтaм Шульгиним відбувся мітинг.

В урочистостях взяли участь керівники області та міста, духовенство, військовослужбовці, активна громадськість та патріотична молодь обласного центру. Містяни вшанували Героїв Крут покладанням квітів до меморіалу та пов’язанням синьо-жовтих стрічок.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

За дослідженнями істориків, наступ більшовиків крутянці стримували впродовж п’яти годин. Їх було близько 6 сотень. Вони виконали свою бойову задачу – затримали більшовиків і виграли час для переговорів у Бересті, коли інші УНРівці на дипломатичному фронті домовлялися про військову допомогу.

Серед учасників бою було п’ятеро вихідців із сучасної Кіровоградщини: Володимир Шульгин із Єлисаветграда, троє хлопців із Глодос: Левко Прядко, Семен Могила, Михайло Михайлик і також був виходець із села Гурівка Долинського району Сергій Горячко.

Наш земляк, сотник Сергій Горячко, створив схему бою під Крутами. Вона – одна з двох існуючих схем бою, найвідоміша й більш точна. Її використовують у шкільних підручниках історії: ”Крути – це залізнична станція на Чернігівщині. Війна тоді була рейкова, тобто більшовики наступали залізницями і, відповідно, Крути знаходились на шляху більшовиків до Києва. Більшовики наступали з півночі,вояки армії УНР тримали оборону за залізничною колією”.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами».